Літня школа"Перспективи біомедицини з акцентом на імунотерапію раку"

Україно-німецька літня школа"Перспективи біомедицини з акцентом на імунотерапію раку" проводилася на кафедрі біохімії та біотехнології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаниказа підтримкиНімецькоїслужбиакадемічного обміну (Deutscher Akademischer Austauschdienst. DAAD) за кошти Федерального міністерства освіти та досліджень Німеччини (Bundesministerium for Bildung und Forschung. BMBF).

Основною тематикою цієї школи були сучасні погляди на клітинні та молекулярні механізми імунної регуляції в мікроосередку пухлини, які направляють ініціюючу та ефекторну фази протипухлинного імунітету, а також добре контролюють ефективність та корисність протипухлинних імунотерапевтичних способів. Також описувалися результати останніх клінічних випробувань та доклінічна оцінка нових терапевтичних підходів та імуномоніторингу хворих на рак, які отримують різні типи терапії. Особливий акцент був зроблений на теми, що представляють нові ідеї щодо підвищення ефективності лікування раку, включаючи імуномодулятори, та нові цілі терапії.

Ключовими моментами на яких акцентувалася увага організаторів літньої школи було забезпечити\дати поштовх для  розвитку особистої дослідницької кар'єри молодих науковців шляхом:

  • Висвітлення широких перспектив гарячих тем у сучасній імунології раку та імунотерапії
  • Проведення практичних занять (hardandsoftskills), які мають на меті забезпечити розвиток особистої дослідницької кар’єри
  • Позначення цінності наукової практики, заслуг, прозорої організації досліджень, грантового фінансування, кар’єрного розвитку, а також наукової етики
  • Міжнародний обмін цінностями наукової етики, розвитку особистої дослідницької кар'єри, надання фінансування та мобільності для досліджень.
  • Сприяння діалогу та взаєморозумінню між наступним поколінням українських вчених та міжнародно визнанимидослідниками

Формат проведення школи полягав у гармонійному поєднанні лекційного матеріалу у першій половині дня з практичною частиною у другій.

Перед тим, як отримати можливість участі в україно-німецькій літній школі "Перспективи біомедицини з акцентом на імунотерапію раку" студенти і молоді вчені медінституту тренувалися в написанні мотиваційних листів у рамках серії семінарів «Вікна міжнародних можливостей 1.0» і зрештою, кращі з них були відібрані і запрошені. Це були студентки 3 курсу Анастасія Новикова та Ольга Гайкова. Далі – особисті враження від першої особи за авторством Анастасії Новикової.

Disclaimer! Адміністрація сайту та пабліку може не поділяти думки авторів!

Особисті враження (від першої особи)

Знаєте як це буває коли читаєш книгу чи дивишся якісний цікавий фільм:

  • сприймання інформації, думаєш над тими словами, фактами, ідеями, думками що тобі намагалися донести і ти почув;
  • аналіз свого відношення (свідоме та несвідоме) до всього (те засмутило, те обурило);
  • потім (якщо віддало резонансом) або сидиш і думаєш, що тобі тепер робити з цією радістю, або просто помічаєш що щось перемкнулося, став думати\ставитися\сприймати цю тематику по іншому.

 

Все можна розділити на складові люди (спікери-організатори / студенти), інформація якої вони володіли-доносили-ділилися і їх взаємодію між собою

Перш за все потрібно сказати що метою школи не було зробити з нас фахівців у якійсь сфері, її метою було обговорити hot topics і посвятити-поділитись, зорієнтувати в своїй сфері.

Усі разом теми доповідей і їх наповнення (майже повністю) охоплювали сферу імуноонкології починаючи від того як в цю сферу потрапити, організація системи грантів в Німеччині, основні напрямки сучасної імуноонкології, складові частини\етапи досліджень, їх шлях від клінічних лабораторій до практичного застосування та опис діяльності та здобутків\результатів лекторів.

Також було цікаво чути думки-ліричні відступи щодо підводних каменів у всьому цьому процесі, ставлення до певних аспектів роботи таких як наукові журнали, патенти, ситуація з перспективами для молодого покоління та фрази щодо того як все  стрімко змінилося та розвивалося за останні 20-30 років.

Складовою усіх доповідей (які були не по темі soft skills) були молекули, це було те про що ти з трепетом дивишся на лекції, дай бог їх виклали б.

Це був рівень ... це було улюблене і смачне, це було відповідями на питання як і чому так виходить або не виходить і тд.

За доповідями можна було зрозуміти наскільки ти орієнтуєшся або здатний на ходу розібратися в темі і суті доповіді, і порівняти свої знання з іншими учасниками виходячи з питань які вони ставили і у них виникали.

Чітко пам’ятаю момент коли в перший повноцінний день по приїзду ми прослухали лекційну частину ,сидимо на ланчі , я читаю інформацію про лекторів і бачу тільки десь 20% з медичною спеціальністю. Сидимо спілкуємося зі студентами – аналогічно: біолог, біолог-біохімік, біолог-фізіолог, біолог-генетик, біолог-імунолог та інші.

В перший момент у мене в голові майже викликав екзистенціальну кризу - біологи, біологи-людина-хвороби-медицина-дослідження. Якщо зі спікерами все в голові вкладалося - "так, це великі, великі дядьки, у них індекс аж ось такий, вони працюють над тим-то, вони дослідили те-то і тд. – то про студентів в мене була одна хаотична думка «з якого переляку якісь біологи лізуть на  молекулярному рівні в імунології, онкологію, нейрофізіологію – як? чому? ці студенти вивчають та займаються тим що цікаво мені й на рівні який цікавий мені».

В останній день спілкуючись з пані Тетяною (Тетяна Евса\TetyanaYevsa) я запитала її про таке відсоткове співвідношення, я десь глибоко всередині боялася почути «та тут таких не має, тут тільки біологи, вони не для цього чи щось подібне», та її відповідь мене … заспокоїла. «Так, звичайно серед нас є люди з медичною освітою і багато, просто у них не було часу приїхати, в них лабораторії та пацієнти».

Насправді це логічно і прикро розуміти що рівень підготовки і відповідно наукових перспектив у біологів вище ніж у студентів медичного. Якщо порівнювати «їх» і «наших»  імунологів , онкологів , генетиків , мікробіологів то стає сумно за рівень досліджень. Якщо порівнювати студентські наукові роботи , то розумієш що для них це курсова ,їх основна діяльність , в той час як у нас питання яке чуєш на зацікавленість в науковій роботі – «це вам для екзамену?», тобто зрозуміло яке ставлення з досвіду роботи з студентами ці студенти створили студенти. Коли біологи, шуткуючи, ставили запитання по біохімії ставало прикро що чогось не пам’ятаєш . Так «ми» знаємо багато клініки та я навіть не бачила сенсу влаштовувати бліц-опитування. Але вони і не намагаються лікувати, це ми намагаємось розібратися також разом з ними.

 

Наступний момент це взаємодія спікери / організатори і учасники.

Знаєте є така штука як PDI-powerdistanceindex, вимірює рівень ієрархії і авторитету, "вважається" що він збільшується на схід і зменшується на захід , так от різниця відчувалася навіть в осі «північна – західна Україна» , не кажучи вже про вісь «західна – східна Європа».

Чи то настільки складно живеться, то чи настільки все погано з продуктивною діяльністю у деяких наших титулованих викладачів що єдиний позитив що їм дає "титул" це почуття власної важливості і можливість гнобити / зневажати / тикати носом інших дивлячись на них і їх питання / проблеми з висоти власного чсв?

 

Історія

Студент довго чекає завідувача кафедри (професор відповідно) зустрічає в коридорі кафедри, каже що є питання за іншого студенти, професор відповідає що мовляв так, у нього зараз буде на це час, зайдіть в кабінет після зміни.

Через деякий час студент стукає в двері, пріоткриват "Добрий, можна зайти?"

Професор "так, звичайно"

Зайшовши в кабінет студент бачить (планування кабінетуне дозволялопобачитине зайшовши) що в кабінет сидять ще 2викладачі, один з яких зав.курсом.

С: "Добрий день"

Студент і професор розмовляють менше 2 хвилини, все мирно і мило, П. спокійно уточнив що потрібно

С. виходить з кабінету.

І тут зав. курсом "Знаєте, коли я була студенткою я б побоялася/не наважилася/не посмілазайти в кабінет до професора коли там сидять іншіі перебитицим розмову"

В принципі у пересічного студентаконтакти з викладачами(за винятком одиниць) в нашому вузі нижче середнього. Так: зп, нерви / стрес, віддача, умови і тд але ж невже до рівня що навіть коли студенти цікавляться темою / намагаються розібратися – «googleв допомогу, шукайте самі, пара закінчилася ...»

3 роки проходившина свої курси,я звикла,що коли вже знання не спільний продукт роботи (що ви говорите, самонавчання) то хоча б ти завжди можеш спокійно підійти, запитати, я вже не кажу про чаєм напоять і як справи запитають

До приїзду з нами списувалися і уточнювали за наш приїзд в зв'язку з труднощами через ifom (в кінці попросили "виступити" / висловити свою думку про нього), організатори були зацікавлені в студентах. Ти не відчував мандражу що б підійти до спікера бо розумів, що ніхто не стане дивитися на тебе вовком , людина тебе вислухає та відповість.

 Фрази які звучали від організаторів/спікерів

 

«- Якщо у вас є питання то ви можете підійти в будь-який час і його задати, ловите їх і задавайте, вони будуть тільки раді, саме за цим вони тут»,

 

«- Знаєте але ж він один з директорів фарм компанії!

-Правда? А по ньому і не скажеш

-Авони намагаються щоб так і було»

 

« -Відпусти Тетяну на місце, вона потім підійде.

-Юрій, дайте нам ще 5 хвилин зараз, у нас тут діти ростуть».

 

«-Більше за все ми хочемо почути через час про ваші досягнення».

 

Всіспокійно спілкувалися один з одним на теми школи і просто в процесі. В кінці вже не спікери,а студенти розповідали першим про свої проекти в інститутах і зазивали до співпраці(очікуюи каву в черзі).

І уявляєте, учасники розуміли рамки дозволеного, були ввічливі, тактовні, не сідали на шию спікерам\організаторам на шию, навіть без ореолу зловісної загадковості і відстороненості чи електрошокеру зі сторони останніх. Це те чого дуже не вистачає нашому інституту (хоча я розумію що самі студенти також в цьому винні)

Можу сказати , що ця літня школа була для мене приємним та важливим досвідом в багатьох планах та найважливіше зараз це що до моїх намірів та перспектив життєвого шляху\кар’єри . Такі речі допомагають зорієнтуватися. Та й емоційне забарвлення спогадів про неї чудове.

В мене залишилося ще багато риторичних (і не зовсім запитань) після цієї школи до всесвіту , викладачів та студентів нашого медичного та інших ВНЗ, але це іншим разом.